Yo, чуваки, тусите со мной, оторваться от реальности вместе! Сегодня расскажу вам про одну из своих закладок, когда я купил МДМА и попал весь свежий на работу санитаром в дурдоме. Это было очень кринжевое и необычное приключение, которое я никогда не забуду. Итак, заседайтесь поудобнее, а я начинаю рассказывать.
Случилось это в прошлом месяце, когда у меня мегаотвиснуло после пары депресняков. Я решил поискать новые ощущения и рванул на поиски своей следующей порции адреналина. Разгуливая по улицам города, я встретил своего давнего приятеля – планокишу по имени Бэнкер. Ну, и понятное дело, что он всегда в курсе, где и как купить кайфовые штучки.
Мы вдвоем отправились на деловую барахолку, где прикупил для себя немного МДМА. Как только я увидел эту свою закладку, сразу почувствовал, что это будет незабываемый опыт. Мы решили отвиснуть с Бэнкером на следующий день, чтобы полностью насладиться этим новым передозом.
Настал то самое время и я пришел на работу в дурдом. Ты вообще представляешь, какой там агрегат – все эти психи и сумасшедшие, каждый со своей историей и проблемами. Честно говоря, эта работа для меня стала настоящей бомбой, особенно учитывая, что я уже сам часто чалдонил и мне нечего было себя рядить. Но тут еще и работа с такими пациентами, это настоящий кринж.
Мой первый день на работе был полон непредсказуемых ситуаций и бешеных воплей. Я попал сразу в подразделение с самыми агрессивными душевными абузами. Они орали, пытались на меня кинуться, но я старался не влипать и сохранять хладнокровие. Честно говоря, это мне пришлось по душе, я как будто ощутил связь с этими людьми. Внутри я понял, что мы все вместе – одна большая команда "сумасшедших", готовых покорить этот мир.
Как же я справлялся с этой работой? Ты бы сказал, что нужно быть сильным духом и готовиться ко всему, но на самом деле все не так просто. Каждый день это была настоящая рыбалка без удочки. Я оказывал пациентам медицинскую помощь, боролся с их психическими проявлениями и просто старался быть внимательным к каждому.
Однажды произошло то, чего я не ожидал. В моем пациенте начал проявляться настоящий гений. Он рисовал невероятные шедевры, которые заставляли меня задуматься о смысле жизни и красоте искусства. Видя его потенциал, я решил сделать нечто грандиозное – организовать выставку его работ. Хотя, конечно, это было глупо и абсурдно, но я верил, что такой сумасшедший пациент способен на это.
Организация выставки стала для нас маленьким приключением в этой большой мироздании. Мы выбрали самое крутое место в городе, где собрали настоящую тусовку – молодежь, планокиш, агрегаты, все были здесь. Нам удалось заполучить даже спонсора, который заинтересовался нашим проектом и предоставил необходимые средства.
Все прошло на ура, выставка стала гордостью дурдома, а мой пациент получил признание и поддержку со стороны посетителей. Это доказало, что даже люди с психическими расстройствами способны на большое искусство, способны вдохновить и задуматься.
Но, конечно же, не все закончилось так гладко. После выставки я понял, что мое увлечение этой закладкой перешло все границы допустимого. Я начал забывать о своей основной работе и слишком часто закладывал в себя эту магическую субстанцию. Бывали моменты, когда я даже спрашивал себя, кто я такой и что я здесь делаю. Я понял, что нельзя терять свое "я" ради новых ощущений и экспериментов.
Нам нужно уметь контролировать себя и не забывать о главном – о том, что нас окружает и тех, кто нуждается в нашей помощи.
Так что, бро, я решил завязать с этой своей закладкой и посвятить себя настоящим делам. Я решил остаться в санитарии и продолжать помогать пациентам. Ведь наши головы, хоть и иногда бывают погружены в мир иллюзий, все-таки способны создавать настоящие шедевры. Важно лишь научиться их правильно использовать и не забывать о своей роли в этой жизни.
Так что давайте забережём свои души от кринжа и отвиснем по-настоящему, делая что-то хорошее для себя и для окружающих. Вот такая история, бро! Stay high, stay true!
Але, добавлю фишечек шановним користувачам. Спонсори 🔻
Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.
Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.
Заряд акціями почався звідси:
Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!
Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!
Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.
Тут найкрутіше:
На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.
Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.
І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.
Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд